Замість того, щоб робити життя ідеальним, я спробував зробити його цікавим
Мої вітання всім випускникам 2013 року. Для мене велика честь перебувати сьогодні з вами. Я, як і раніше, ношу свого “Латунного щура”, а день, коли нам вручили ці каблучки, так само залишається одним із найважливіших у моєму житті.
Є багато причин вважати цей день особливим, але найбільше мене тішить, що вам більше не доведеться ставити галочки.
Перші два десятки років ми визначаємо успіх за кількістю перестрибнутих сходинок: отримати цей бал, вступити в цей коледж, пройти цей курс, отримати цей ступінь. І все це закінчиться сьогодні.
Складність планування вашого життя в тому, що ви й гадки не маєте, куди рухаєтеся, але прагнете туди потрапити якомога швидше. Може, ви створите компанію, або вилікуєте рак, або напишете чудовий роман. Або хто знає? Може, справи взагалі підуть недобре. Я от, наприклад, цього не знав.
Сім років тому я й не планував стояти тут у мантії та виступати перед вами. Чесно кажучи, у мене й зовсім ніколи й не було якогось конкретного плану. І зараз я чітко розумію, що, найімовірніше, його може не бути ніколи, не те що після випускного.
Я довго думав про те, як саме зміниться ваше життя сьогодні. Я думав, що б зробив я, маючи шанс почати все з початку. По суті, завдяки вашому розуму і працьовитості ви зараз тут отримуєте дипломи. Але ніхто не попереджає, що далі рецепт успіху буде іншим. Тому я хотів би поділитися з вами шпаргалкою, від якої я б не відмовився на своєму випускному.
Якби ви подивилися в цю шпаргалку, багато б не побачили – тільки тенісний м’яч, коло і число 30000. Знаю, зараз це вам ні про що не говорить, але почекайте трохи.
Свою першу компанію я заснував у віці 21 року. Для мене і мого напарника це був перший досвід у бізнесі. Ми думали, чи треба вдягати костюм на важливі зустрічі, чи потрібна нам печатка для різних документів. Виявляється, усі документи можна було оформити в інтернеті за кілька хвилин. Це дещо пригнічувало нас, але так чи інакше, ми були у справі. Наша компанія розробляла новий сервіс для підготовки до SAT. Більшість школярів тоді все ще використовували великі друковані підручники, а онлайн-курси, які існували, не були достатньо якісними. Свою компанію ми назвали “The Accolade Group, LLC” – ми думали, що це звучить переконливо.
Дорогою додому я зупинився біля “Стейплс”, щоб прихопити візитівки. Очевидно, коли починаєш бізнес, головне – створити у фотошопі логотип і надрукувати візитівки, на яких би писалося “Генеральний директор”, роздати їх на конференції й казати дівчатам “ну, звісно, у мене своя компанія”. Це було круто.
Але найкраще було вивчення чогось нового. Щоліта я жив у будинку свого братства і там на п’ятому поверсі є сходи, що ведуть прямо на дах. У мене ще був розкладний стілець, який я разом з оберемком бізнес-книжок з “Амазону” витягував наверх. І кожні вихідні я проводив там за читанням книжок про маркетинг, продажі, менеджмент та інші речі, в яких я нічого не розумів. Сидячи там, на даху, я не планував отримати свій МВА, але так уже вийшло.
Кілька років потому все пішло шкереберть. Мені здавалося, що для результату потрібно робити більше і більше, і в якийсь момент я просто здався і більше не міг терпіти ці математичні питання про паралелі або електричку, що відходить о 3:35 ранку. Я зрозумів, що зі мною щось не так. І я звинувачував себе за нездатність бути продуктивним. Адже заснування компанії було моєю мрією, а в мене, ймовірно, не вистачало на все це духу.
Тому я взяв перерву. Вам має бути зрозуміло, для 6-го курсу “перерва” іноді означає створення покерного бота. Якщо ви раптом не знаєте, що таке бот для гри в покер. Коли ви вперше починаєте грати в покер, ви годинами клікаєте по кнопках і в підсумку програєте гроші. Ось бот робить те ж саме, тільки автоматично і програє гроші замість вас.
Але це було дуже цікаве випробування. Я був дуже захоплений. Я думав про це в душі, посеред ночі. Я відчував, що мені начебто ввімкнули тумблер, і я працював як машина.
У цей момент мої батьки покликали нас усіх з’їздити в Нью-Гемпшир на вихідні. Але я не хотів припиняти працювати над своїм ботом. Тож я притягнув усе своє комп’ютерне приладдя, кабелі в наш маленький котедж. Довелося прибирати все зі столу і плити, щоб звільнити місце для моніторів. Тоді моя мама почала помічати, що зі мною коїться щось недобре.
Я хотів вам сказати “робіть те, що любите”, але це не зовсім правильно. Адже занадто просто переконати себе, що ти любиш те, що робиш. Хто хоче визнавати, що йому не подобається те, що він для себе вибрав? Якщо подумати, всі найуспішніші та найщасливіші люди, яких я знаю, не просто люблять те, що роблять, вони одержимі ідеями розв’язання проблеми, яка для них важлива. Вони нагадують мені пса, який переслідує тенісний м’яч: їхній погляд стає дещо божевільним, вони прориваються крізь усе, що встає в них на шляху. У мене є й друзі, які наполегливо працюють і багато заробляють, але вони скаржаться, що наче прикуті до робочого столу.
Проблема в тому, що не всі можуть одразу знайти свій тенісний м’яч. Так, я хотів зробити хороший сервіс для підготовки SAT, але стати королем онлайн тестів – явно не моє. Найбільше мене лякає те, що бот для покеру, як і Dropbox, спочатку були просто способом відволіктися. Внутрішній голос підказував мені куди рухатися, але я впевнено наказував йому заткнутися і не заважати мені працювати. Але часом цей голос знає краще.
Я далеко не одразу це зрозумів, але найпрацьовитіші люди багато працюють не тому, що вони дисципліновані, а тому, що розв’язання цікавих проблем захоплює їх. Тому потрібно не штовхати себе, а знайти той тенісний м’яч, який тягне вас за собою. І навіть якщо знадобиться чимало часу, продовжуйте слухати свій внутрішній голос.
Але давайте повернемося до літа після мого випуску, того, яке на вас лише очікує. Мій друг по братству, Адам Сміт, зі своїм знайомим планували запустити компанію, і ми вирішили, що було б чудово попрацювати разом в одному будинку.
Це було ідеальне літо (ну майже). Кондиціонер у нас зламався, тому кодили ми в трусах. Адам і Метт працювали цілу добу безперервно, але згодом вони дедалі більше часу проводили на зустрічах із потенційними інвесторами, які ділилися секретами і запрошували політати на своїх вертольотах. У мені прокидалася заздрість. Я вже працював над своєю компанією кілька років, тоді як вони не більше кількох місяців. Де були мої польоти на вертольоті?
Усе ставало тільки гірше. Серпень добіг кінця, і Адам повідомив не найприємніші новини – вони з’їжджали. Вони прямували в Кремнієву долину, де була вся движуха, а я залишався тут.
Час від часу я набирав Адама, щоб запитати, як справи. І справи йшли добре. “Ми тут зустрілися з Вінодом”, — він якось мені сказав. Вінод Косла – мільярдер, інвестор, ще й засновник компанії Sun Microsystems. І тут Адам вирішує мене добити – “Він хоче вкласти в нас 5 мільйонів доларів”.
Я був дуже за нього радий, але все ж не міг повірити. Це ж був мій вірний напарник із бір-понгу, який на 2 роки молодший за мене. Виправдань більше не було. Він начебто пробився у фінальний матч вищої бейсбольної ліги, а мене ще навіть не закликали на відбір до команд! Навіть не підозрюючи про це, він дав мені той стусан, якого я так потребував. Настав час змін.
Кажуть, ти є чимось середнім із 5 людей, які тебе постійно оточують. Подумайте про це хвилину: хто потрапив би в це коло? У мене хороші новини: МIT – одне з найкращих місць у світі, щоб його сформувати. Якби я не опинився тут, я б не зустрів ні Адама, ні свого майбутнього партнера, і не було б ніякого Dropbox.
Я напевно засвоїв одне – оточувати себе людьми, які надихають, не менш важливо, ніж бути талановитим або працьовитим. Думаєте, потрапив би Майкл Джордан в NBA, якби в його колі були якісь хлопці з Італії? Ваше коло штовхає вас вперед, як Адам свого часу підштовхнув мене.
І зараз ваше коло розширюватиметься колегами та всіма навколо. Місце, де ви живете, має значення – є тільки один МIT. І тільки один Голлівуд, і Кремнієва долина теж одна. Це не збіг: чим би ти не займався, зазвичай усі найкращі збираються в одному місці. Туди ви й маєте попрямувати. Не погоджуйтеся на щось інше. Знайомство з моїми кумирами і можливість повчитися в них дали мені величезну перевагу. Ваші герої теж частина вашого кола, наслідуйте їх. Якщо головні події відбуваються в іншому місці – йдіть туди.
Остання пастка, в яку можна потрапити після школи – це “я ще не готовий”. Зрозумійте мене правильно: навчання — ваш пріоритет номер один, але зараз найшвидше можна навчитися всього саме на практиці. Звісно, ти можеш усе життя вчитися, планувати і готуватися втілити свою мрію. Але я раджу все-таки почати її досягати.
Відверто кажучи, я не думаю, що взагалі коли-небудь був “готовий”. Пам’ятаю день, коли наші перші інвестори сказали “так” і запитали, куди перерахувати гроші. Для 24-річного хлопця це як Різдво, де розпакування подарунків – оновлювати bankofamerica.com знову і знову і бачити, як банківський рахунок компанії від 60 доларів піднімається до 1.2 млн. Спочатку я був у захваті – число з п’ятьма нулями! Я навіть зробив скріншот. А потім мені різко стало погано. Адже ці хлопці рано чи пізно захочуть повернути ці гроші. У що я, чорт забирай, вляпався?
Ви вже знайомі з цим почуттям: у Массачусетському технологічному інституті ми називаємо це “пити з пожежного шланга”. Ви всі знаєте, що насправді це не так кумедно, як звучить. Але нам усім потрібні такі випробування. Сьогодні ваше університетське життя закінчується і вам потрібно знайти інший пожежний шланг.
Dropbox був моїм шлангом. Як ви вже розумієте, створення цієї компанії було найбільш захоплюючим і цікавим досвідом у моєму житті. Але що потрібно теж враховувати, так це те, що це було ще й найпринизливішим, найболіснішим і найскладнішим. А всі свої провали я навіть не порахую.
На щастя, це неважливо. Оцінки 5.0 у реальному житті немає ні в кого. Саме поняття оцінок зникає із закінченням школи. У школі кожна погана оцінка псує ваш середній бал. У реальному ж житті, якщо ви ніде не помиляєтеся і не набиваєте постійно шишки, ви або ледве рухаєтеся, або взагалі стоїте на місці. Найбільший ризик – відчуття безтурботного комфорту, а аж ніяк не падіння.
Перша компанія Білла Гейста робила програмне забезпечення для світлофорів. Перша компанія Стіва Джобса – пристрої, щоб ви могли безплатно телефонувати за допомогою телефонних апаратів. Обидві не стали успішними, але складно уявити, що вони засмутилися з цього приводу настільки, щоб усе кинути. Відсьогодні провали не мають значення – потрібно бути правим лише раз.
Я раніше переживав про все на світі, але я пам’ятаю момент, коли заспокоївся. Я тоді щойно перебрався до Сан-Франциско і якось вночі не міг заснути, тому сидів за ноутбуком. Тоді я десь прочитав, що “в житті всього 30000 днів”. Спочатку я не особливо надав цьому значення, але потім все-таки відкрив вкладку з калькулятором – і, о Боже, мої 9000 днів уже минули. Якого біса я весь цей час робив?
(До речі, у вас минуло вже 8000).
Ось так у шпаргалці опинилися 30000. Тієї ночі я усвідомив, що немає ніяких розминок, тренувальних раундів, кнопки “reset”. Щодня ми дописуємо по кілька слів до історії. І коли ми помираємо, немає нічого на кшталт: “Ось тут лежить Дрю, він на 174-му місці”. Тому з цього моменту припиніть намагатися зробити своє життя ідеальним, краще зробіть його цікавим. Я хотів, щоб моя історія була пригодою – і це все, що важливо.
Тут зі мною моя бабуся і ми наступного тижня святкуємо її 95-річчя. Відколи я переїхав до Каліфорнії, ми частіше розмовляємо телефоном. І вона незмінно кожну нашу розмову закінчує словом “Excelsior”, що означає “тільки вгору”.
І в цей день, коли ви отримуєте дипломи, ваш перший день справжнього життя, це те, чого я вам бажаю. Замість того щоб намагатися робити життя ідеальним, дайте собі свободу зробити його пригодою і рухатися тільки вперед. Дякую.
Translated from the English version of the article Drew Houston’s Commencement address